Tags: Кременець

posterrr

Кременець №5. Ліцей

Продовжую катування Кременцем. Розпочинав ось тут:
Кременець 1
Кременець 2
Кременець 3
Кременець 4



На чому там я зупинився? – А, да! Заходимо на територію ліцею з двору. Чи тепер вірніше, заходимо на територію Кременецького педінституту – перша ж споруда виявляється гуртожитком із відповідною табличкою на дверях. Щось вони бідно, як для інституту виглядають, у них там немає платного навчання, чи що? Чесно кажучи, жити у таких облізлих та облущених гуртожитках якось депресивно. У те, що воно зсередини краще, аніж ззовні, зовсім не віриться. Наче в яке дике середньовіччя потрапили. Думаю, що ніколи від часів зведення Кременецький ліцей не виглядав так жалюгідно.
Collapse )
posterrr

Кременець №4. Широка вулиця

Продовжуємо прогулянку Кременцем. Попередні частини знаходяться за відповідними лінками, тепер починаю четверту частинку подорожі
частина 1
частина 2
частина 3




Виходимо із музею назовні. Окрім цього є ще дві гарні новини. Перша – нарешті вже в полі зору з’явилась гора Бона, увінчана короною замкових руїн. А друга – те що дорога нарешті послаблює свої тісні обійми, гори потроху розступаються, утворюючи простір для центральної частини міста. Не даремно ж, раніше головна вулиця Широкою називалася. Це вам не одноманітні сучасні Леніна та Шевченка. Ну а перед тим, як стати Широкою, ця вулиця взагалі була річкою. Даю слово Теодоровичу, цитуючи його дослівно російською, щоправда із сучасною орфографією, а то в мене від кінцевих твердих знаків та старосвітських літер ять в очах рябить.

Collapse )
posterrr

Кременець №3. Охраннік-муділа та інші опудала

Продовженн розповіді про повітове містечко Кременець. Початок був тут:
частина 1
частина 2
Жуючи монастирського медовика, помічаю через дорогу кам’яний хрест на схилі пагорба.


Collapse )
posterrr

Кременецький монастир

Пам'ятається мені, що колись я вже починав писати про свої відвідини Кременця. Тепер продовжу. Вибачайте, що з такою затримкою, зате тепер цілу купу вам наваляю. Тримайте.

Отож, частин друга (не плутати із шматочком товариша). Поїхали.



Знаєте, а ворота то не просто вхід на монастирське подвір’я, то портал до паралельної реальності. Кудись зникають карієсно вищерблені гнилі дороги та лишайно облущені фасади пом’ятих будинків. Натомість за брамою постають чистенькі рівнесенькі доріжки із білосніжними посмішками бордюрів та свіжі молоді обличчя стін, наче щойно із косметичного салону. Я таку красу дотепер тільки в армії перед приїздом якоїсь генеральської комісії бачив.
Collapse )
posterrr

Нашъ грязный, кишащій жидами Кременецъ

Осінь, як завше, невчасна й неочікувана. Хоч яка то вже осінь. Радше зима із налитими оловом тяжкими хмарами із яких щомиті може посипатись липке мокре місиво снігу. Хочеться загорнутися пледом та сьорбаючи гарячий чай з лимоном передивлятись літні курортні фотографії, або ж споглядати каліфорнійські комедії.


Ну та дзуськи вам. Не розслабляйтесь, бо я буду усіх катувати мокрим сірим Кременцем. Щоправда, лише календарно літнім, але, насправді, по-осінньому сирим і туманним.






Collapse )